Чому підтверджена кваліфікація не рятує від відчуття, що вас ось-ось викриють
На першій зустрічі з клієнтом новою мовою, вже маючи за плечима підтверджену освіту та кілька років практики, я раптом спіймала себе на виразній думці, що зараз людина навпроти зрозуміє, що перед нею не справжній фахівець, а хтось, хто просто вдало прикидається — хоч формально всі документи, дипломи і дипломи. Це відчуття виявилося настільки сильним і настільки нелогічним на тлі реальних фактів про мою підготовку, що мені потрібен час, щоб дізнатися в ньому добре вивчене психологічне явище, а не персональний дефект характеру чи недостатню компетентність.
Що таке синдром самозванця та чому його вперше виявили саме у успішних людей
Психологи Полін Кленс і Сюзанна Аймс у тисяча дев’ятсот сімдесят восьмому році вперше описали так званий феномен самозванця, вивчаючи групу дуже успішних, об’єктивно компетентних жінок, які, незважаючи на реальні досягнення, були переконані, що їх успіх — випадковість, удача чи результат обману оточуючих. здібностей. Ключове спостереження дослідниць полягало в тому, що цей феномен вражає саме людей, що досягли багато, а не тих, хто дійсно некомпетентний, — тобто сама наявність диплома, досвіду і реальних професійних результатів ніяк не захищає від цього суб’єктивного відчуття самозванства, а іноді навіть посилює його, тому що чим вище видимі ставки, тим страшніше здається потенційне викриття.
Чому впевненість у собі не переїжджає разом із дипломом: теорія самоефективності
Психолог Альберт Бандура, автор впливової теорії самоефективності, показав, що суб’єктивна впевненість у власній компетентності формується не так об’єктивними фактами про кваліфікацію, як накопиченим досвідом успішних дій саме в конкретному, знайомому контексті — так званим досвідом майстерності. Проблема в тому, що при переїзді в нову країну реальна кваліфікація — знання, навички, дипломи — переїжджає разом з людиною практично без втрат, а от напрацьований досвід успішної дії саме в цій новій системі починається фактично з нуля, тому що колишні підтвердження компетентності — ім’я, репутація, що впізнається, залишаються в колишній країні і не переносяться автоматично разом із документами. Через цей розрив між реальною, об’єктивно підтвердженою компетентністю та суб’єктивним, ще не накопиченим досвідом успіху в нових умовах і виникає те саме відчуття, що диплом начебто є, а ось права на впевненість у собі ще немає.
Чому еміграція створює особливо сприятливі умови для цього синдрому
Відразу кілька факторів, характерних саме для переїзду, посилюють схильність до відчуття самозванства сильніше, ніж це відбувається на батьківщині навіть при зміні професії чи місця роботи: мовний бар’єр заважає демонструвати реальний рівень мислення та експертизи повною мірою, через що людина мимоволі здається собі — а іноді й оточуючим менш компетентним, чим є насправді. Відсутність відомої репутації та трудової історії в новій країні позбавляє звичної опори у вигляді відгуків, рекомендацій і просто накопиченої за роки довіри колег, а постійне порівняння себе з місцевими фахівцями, для яких система, мова та негласні правила є чимось само собою зрозумілим, створює оманливе враження, що оточує все дається легко, а труднощі ви відчуваєте виключно ви. У сукупності ці фактори формують майже ідеальне живильне середовище для синдрому самозванця, навіть якщо об’єктивна кваліфікація людини повністю відповідає позиції або професійним претензіям.
Відомі сцени синдрому самозванця після переїзду
Одна з найчастіших ситуацій — постійна внутрішня потреба багаторазово перевіряти ще раз готову, якісну роботу перед тим, як її показати комусь, бо здається, ніби саме цього разу обов’язково знайдеться помилка, яка розкриє уявну некомпетентність. Інша впізнавана деталь — звичка приписувати будь-який професійний успіх зовнішнім обставинам: пощастило з клієнтом, колеги були поблажливими, завдання виявилося випадково простим, — замість визнати власний внесок у результат. Ще одна поширена сцена — панічне відчуття перед будь-якою новою професійною взаємодією новою мовою, ніби саме зараз неодмінно розкриється, що кваліфікація не справжня, хоча таке саме завдання рідною мовою ніколи раніше не викликало такої тривоги.
Важливе застереження: особистий досвід фахівця не є універсальним для будь-якої професії.
Варто окремо підкреслити, що навіть фахівець, який сам переживав синдром самозванця при побудові практики в новій країні, пройшов цей шлях у рамках конкретної професії зі своїми правилами визнання кваліфікації, і його особистий досвід не обов’язково точно збігається з досвідом людини із зовсім іншої сфери — лікаря, інженера, юриста, де процедура підтвердження дипломів, ліцензування та професійного визнання влаштована зовсім інакше та пов’язана з власним набором труднощів. Тому цінність особистого досвіду у першу чергу у впізнанні самого механізму синдрому самозванця, а чи не в готовому рецепті, застосовуваному до будь-якої професійної ситуації не враховуючи її справжньої специфіки.
Що робити, якщо синдром самозванця заважає працювати та домовлятися про свою цінність
Один із найпрактичніших кроків — свідомо фіксувати письмово кожен професійний успіх та отриманий позитивний зворотний зв’язок саме в новій країні, створюючи власну, нову історію підтвердженої компетентності замість того, щоб чекати, доки вона сформується сама собою. Фахівець, знайомий із синдромом самозванця не лише з літератури, а й з особистого досвіду професійного старту на новому місці, здатний допомогти відокремити реальні прогалини у знаннях, які дійсно варто закрити, від ірраціонального відчуття самозванства, яке реальною прогалиною не є і потребує не додаткового навчання, а саме психологічної роботи
Як я перестала чекати на викриття на кожній новій зустрічі
Мені знадобилося кілька років практики в новій країні і помітна кількість вдячних відгуків від клієнтів, перш ніж внутрішнє відчуття самозванства почало поступово поступатися місцем більш спокійної, стійкої впевненості, заснованої вже не на колишньому досвіді, що залишився на батьківщині, а на новому, накопиченому саме тут. Якщо ви зараз, незважаючи на диплом та реальні професійні результати, продовжуєте чекати на момент, коли вас «розкриють» як недостатньо компетентного фахівця, мені хочеться, щоб ви знали: це не точний сигнал про вашу реальну кваліфікацію, а добре вивчений психологічний механізм, особливо частий саме після переїзду, — і з ним точно можна працювати разом із тим, хто сам пройшов через схоже відчуття і знає, як із нього вийти.
