Чому добра новина викликала не радість, а насторожене «і що далі»
Коли мені нарешті схвалили важливу заяву, над якою я турбувалася не один місяць, першою моєю реакцією була не радість, а коротка, майже рефлекторна думка: «і що тепер піде не так». Хороша новина, замість того, щоб принести полегшення, ніби включила в мені пошук прихованої каверзи, якої об’єктивно не існувало, — і це відчуття виявилося настільки стійким, що я вирішила розібратися, звідки береться подібна нездатність просто порадіти доброму без огляду на можливу майбутню неприємність.
Захисний песимізм: чому психіка продовжує готуватися до поганого
Психолог Джулі Норем описала стратегію так званого захисного песимізму — свідомого заниження очікувань та завчасного продумування найгірших сценаріїв, яке допомагає деяким людям зменшити тривогу перед невизначеною подією і краще підготуватися до можливих труднощів. Проблема в тому, що стратегія, що спочатку застосовувалася до конкретних, обмежених за часом ситуацій, при тривалому зіткненні з реальною, неодноразово підтверджуваною непередбачуваністю, може поступово генералізуватися, поширюючись далеко за межі окремих епізодів і перетворюючись на постійний, фоновий спосіб сприймати взагалі новини — як щось тимчасове, за яким неминуче піде каверза.
Ефект часткового підкріплення: чому непередбачуваність посилюється більше, ніж передбачуваність
Класичні дослідження у сфері поведінкової психології, висхідні до робіт Берреса Скиннера, показують, що моделі поведінки, закріплені непередбачуваним, іноді спрацьовуючим підкріпленням, виявляються значно стійкішими і складніше піддаються згасання, ніж моделі поведінки, закріплені стабільним, передбачуваним результатом. Щодо досвіду еміграції це означає, що саме непередбачуваність наслідків — коли одне звернення до відомства проходить гладко, а інше, зовні дуже схоже, несподівано обертається проблемою, — формує особливо стійку, важкозворотню психологічну готовність чекати каверзи, куди міцніша, ніж сформувала б стабільно негативна передбачуване середовище.
Чому складніше розучитися чекати каверзи, ніж було навчитися його чекати
Саме через описаний ефект часткового, непередбачуваного підкріплення психіці потрібно значно більше повторних, накопичених з часом позитивних, спокійних епізодів для того, щоб переглянути вироблену насторожену готовність до каверзи, ніж потрібно епізодів нестабільності для того, щоб цю готовність спочатку сформувати. Це пояснює знайоме багатьом відчуття несправедливої асиметрії: одна невдача здатна закріпити тривожне очікування надовго, тоді як для того, щоб це очікування згладилося, потрібно набагато більше часу і набагато більше підтвердженого, стійкого добробуту.
Відомі сцени хронічного очікування поганих новин
Одна з найчастіших ситуацій — труднощі повноцінно порадіти завершеній успішній справі, тому що частина уваги вже переключається на пошук наступної потенційної проблеми замість того, щоб затриматися в момент задоволення від результату. Інша впізнавана деталь — звичка стримано, майже насторожено реагувати на компліменти чи хороші оцінки, ніби це тимчасове непорозуміння, яке ось-ось буде виправлене. Ще одна поширена сцена — постійне, фонове відчуття, що розслаблятися поки що рано, навіть у об’єктивно спокійні, стабільні періоди життя, тому що минулий досвід багато разів доводив оманливість такого спокою.
Важливе застереження: певна обережність щодо оцінки майбутнього — це нормально
Важливо уточнити, що поміркована реалістична обережність в оцінці майбутніх подій — це не патологія, а цілком здорова стратегія, яка допомагає уникати надмірно наївних очікувань; Приводом для занепокоєння стає не сама обережність, а повна нездатність дозволити собі щиру, необтяжену радість навіть у об’єктивно благополучні періоди. Якщо такий стан стає всеосяжним і постійним, варто також звіритися з ознаками тривожного розладу, описаними окремо, оскільки обидва стани нерідко супроводжують один одного.
Що допомагає поступово повернути здатність радіти доброму
Один із найбільш дієвих підходів — свідомо, навіть трохи штучно, затримуватися в моменті хорошої новини трохи довше, ніж звичайно, спеціально відзначаючи і промовляючи вголос сам факт благополучного результату, перш ніж дозволити увазі зісковзнути на пошук наступної потенційної проблеми. Фахівець, знайомий із механізмом закріплення тривожних очікувань через непередбачуване підкріплення, здатний допомогти побудувати більш структурований, накопичувальний процес переучування психіки, який згодом відновлює здатність довіряти стійкому добробуту, а чи не автоматично очікувати на його швидке завершення.
Як я тепер зустрічаю добрі новини
З тих пір я свідомо треную в собі звичку на кілька секунд довше затримуватися в моменті гарної новини, перш ніж дозволити тривожному «і що далі» знову взяти гору, і хоча ця звичка не зникла повністю, вона помітно пом’якшилася. Якщо ви зараз помічаєте, що навіть об’єктивно хороші новини викликають у вас радше настороженість, ніж радість, мені хочеться, щоб ви знали: це не невдячність і не зіпсований характер, а цілком зрозумілий слід довгого періоду непередбачуваності, з яким можна дбайливо працювати, поступово повертаючи собі право на спокійну, нічим не затьмарену. радість.
